"ПВК Редан"!!! Що це таке?

Як розповідає BBC, йдеться про субкультуру, яка протягом останніх днів через масові бійки набула популярності в росії. «ПВК Редан» створили під упливом аніме-серіалу Hunter x Hunter. Там є бандитське угруповання під назвою «Редан».

Символами цього руху є павук, чорний колір та цифра 4. Попри свою назву, «ПВК Редан» не має стосунку до приватних військових компаній: учасники руху кажуть, що називають його так заради жарту. За їхніми словами, вони виступають проти ультрас, уродженців Кавказу та мігрантів.

Ювенальна поліція України, на тлі повідомлень про поширення в Україні руху ПВК "Редан", дала поради батькам, як вберегти підлітка.

Що робити батькам?

Ювенальна поліція України зазначає, що останнім часом з'явилося більше згадок про прихильників молодіжних субкультур. Фахівці пояснюють, що іноді підліток не може самостійно реалізувати бажання і знаходить своє місце в молодіжному угрупованні для самоствердження та самореалізації. Для цього підлітки й об'єднуються в неформальні групи.

За словами правоохоронців, деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що їхня дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Тому батькам радять робити таке:

·         спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її;

·         якщо дитина розповідає, куди вона ходить і як проводить свій час, проявіть якомога повнішу обізнаність у цій темі. Виявляйте терпіння, наполегливість і доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка;

·         опановуйте інтернет, зокрема заведіть власний акаунт у соцмережі й станьте там другом своїй дитині;

·         щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;

·         ознайомтеся з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, які викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

·         покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї, та запропонуйте спільно провести час;

·         зосередьтеся на тому, щоб показати підлітку його переваги, знайдіть у нього сильні сторони, допоможіть йому побачити себе унікальною особистістю;

·         коли встановите з підлітком контакт і довіру, поясніть йому згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це відомими йому фактами. Допоможіть дитині зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки та невідворотної відповідальності за скоєне.

«Пам'ятайте, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги та підтримки, а також ті, чиє перебування в інтернеті не контролюється», — наголошують ювенальні прокурори.

Як порозумітися з підлітком?

Підлітковий вік – найважчий для батьків і дітей, тому в цьому віці дитина особливо потребує батьківської підтримки.

Життя батьків зазвичай протікає у швидкому темпі, тому їм буває важко приділяти підлітку достатньо уваги. Стикаючись із тими чи іншими проблемами, підлітки часто замикаються в собі, приховуючи свої почуття й емоції. Щоб допомогти дитині відкритися для відвертої розмови, вам доведеться розтопити цей лід. Розгляньмо декілька рекомендацій, що допоможуть вам у цьому.

Погляньте на ситуацію під іншим кутом зору (Коли підліток не довіряє вам, напевно, ви відчуваєте негативні емоції. Але вам потрібно прийняти цю його особливість як природну частину дорослішання.

Починаючи розмову з підлітком, ви мимоволі починаєте говорити на підвищених тонах або засипаєте підлітка питаннями, на які він відповідає коротко й неохоче. Знайома ситуація? Так часто буває, якщо ваш підліток і раніше був небагатослівний, а тепер він ще й стає схильний до змін настрою. Ви не можете змусити підлітка відкритися й відверто спілкуватися з вами. Коли ви намагаєтеся поговорити відверто, він дратується. Дитина відмовляється розмовляти з вами, усі ваші спроби викликають у неї невдоволення. Повернувшись зі школи, вона закривається у своїй кімнаті і виходить з неї тільки щоб поїсти, решту часу проводячи перед комп'ютером або мобільним телефоном.)

Підліток дорослішає. Просто прийміть це як факт. (це може бути важко, але вам потрібно змиритися з тим, що ваша дитина занадто швидко дорослішає. Вам може здаватися, що вона ще маленька, але підліток думає, що він досить дорослий. вам також варто визнати, що підліток, як і ви, може мати гарні й погані дні. Якщо вам здається, що в дитини ті чи інші труднощі, не слід відразу ж допомагати їй. Натомість дайте їй змогу дати раду своїм проблемам самотужки. Поводьтеся з підлітком як із дорослим. Це сприятиме взаємному порозумінню).

Підліток має власні переваги (зрозуміло, що ваша дитина успадкувала ваші гени, але вона не є вашим клоном. Якщо вам подобається спокійна музика, а підлітку – гучна й різка, не варто хвилюватися. Також не слід ображати музичні смаки дитини або кепкувати із них: музика, яка вам здається занадто голосною, підлітка може заспокоювати. Прийміть відмінності у ваших смаках і поважайте їх так, ніби дитина – це ваш друг; будьте уважними. Навіть якщо ви дозволите підлітку вільно розпоряджатися своїм життям, це повинно стосуватися тільки тих моментів, які не шкодять йому і є правильними з моральної точки зору. Якщо поведінка дитини неприйнятна, вам, можливо, доведеться втрутитися).

Полюбіть те, що любить підліток (щоб заповнити цю прогалину, вам необхідно ознайомитися із сучасними молодіжними тенденціями. Шукайте інформацію в Інтернеті, запитуйте про це у своїх друзів, читайте молодіжні журнали. Докладайте зусиль, щоб бути в курсі молодіжного життя, навіть якщо для цього вам потрібно буде виокремити додатковий час у своєму щільному робочому графіку. Приділіть ознайомленню із молодіжними тенденціями належну увагу, тому що тільки за такої умови підліток сприйматиме вас цікавого співрозмовника. Коли ви запропонуєте: «Ходімо на вихідних у кіно на «Месників». Можеш взяти із собою когось із друзів», – це його підкупить).

Говоріть на будь-які теми (не встановлюйте табу на жодну тему. Якщо дитина буде мати змогу говорити з вами про все, вона зрозуміє, що завжди зможе поставити вам запитання. Це також стане фундаментом для довіри, і дитина ділитиметься з вами своїми проблемами;запам'ятайте: якщо ви вільно розмовляєте з підлітком – це перший крок до того, щоб сприймати його як дорослого. Якщо підліток поставив вам незручне питання, дайте відповідь просто й чесно. Ніколи не уникайте питань).

Вислухайте, зрозумійте й тільки потім говоріть (  розмовляючи з дитиною, не засуджуйте її. Не варто викликати в підлітка почуття провини або говорити фрази на кшталт: «Я ж тобі казала ...», «Ти ніколи мене не слухаєш» тощо. Навіть якщо ви вражені тим, що говорить підліток, не подавайте знаку. Не втрачайте самовладання: це налякає підлітка, і він припинить розмову;проаналізуйте ситуацію, подивившись на неї збоку. Пошукайте адекватне рішення проблеми. Не використовуйте випадкові рішення й поради. Звичайні батьківські повчання швидше зашкодять, ніж дадуть користь, і дитина почуватиметься ні до чого не здатною. Дозвольте підлітку самому знайти розв’язання проблеми. Ви завжди можете допомогти, але дозвольте йому думати самостійно й навчитися самотужки приймати правильні рішення).

Ви можете подумати, що у спілкуванні з підлітком є занадто багато правил і обмежень і тільки дотримуючись їх, ви зможете домогтися того, що підліток відкриється вам. Чи хочете ви спілкуватися зі своєю дитиною як із другом – вирішувати вам. Зрозуміло, у деяких ситуаціях вам буде потрібно дотримуватися ролі батьків. Однак дружня батьківська порада набагато краща, ніж суворе моралізаторство. Знайдіть баланс між цими двома ролями. Усе, що вам потрібно, – стати доброзичливими батьками.

 

 У цей непростий  час дуже важливо батькам приділяти увагу дітям. Їм потрібна увага не тільки мами, а й і тата. Дуже часто чоловіки забувають, що вони також є важливими у житті дитини. Як же ж  правильно провести дозвілля разом? Даю кілька цікавих і сподіваюся корисних порад. 

 

 

Усі батьки, без виключення, рано чи пізно стикаються з дивною поведінкою дитини, зовсім їй не властивою. Багато через незнання суті питання починають бити на сполох, вважаючи, що справа в поганій компанії або нікчемному вихованні. Але це в корені помилкова думка, адже у даного явища є власна назва — вікова криза.

Пропоную коротко познайомитися з основними «гострими» моментами кожної з криз, яких налічують всього п’ять.

КРИЗА НОВОНАРОДЖЕНОСТІ

перші тижні життя

ПРИЧИНИ:

дитина навчається жити поза утробою матері

адаптується до безводного простору

навчається дихати, смоктати грудь, перетравлювати їжу

пристосовується до коливань температур

адаптується робота та налагоджується взаємодія всіх органів

ПРОЯВИ КРИЗИ:

слабкість зору та слуху

багаточисленні рефлекси

тривалі періоди сну

збідненість емоцій

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

постійний контакт дитини з мамою з перших хвилин життя

грудне вигодовування

оперативне реагування на плач малюка

максимальний тілесний контакт

ласка та любов

КРИЗА ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ

12-18 місяців

ПРИЧИНИ:

бажання активніше пізнавати навколишній світ

усвідомлення своєї самостійності

необхідність в отриманні більшої свободи

невідповідність дитячих «хочу» та «можу»

вивчення дитиною меж дозволеності

ПРОЯВИ КРИЗИ:

непослух, як індикатор потреби в підвищенній увазі

бажання все робити самостійно

загострена реакція на зауваження та заборону

надмірна капризність

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

терпимість з боку найближчих

стійкість до маніпуляцій з боку дитини

вміння переключати увагу дитини

підтримка ініціативи дитини

винахідливість та почуття гумору

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ

2,5 – 4 роки

ПРИЧИНИ:

усвідомлення своєї особистості, «свого Я» - окремого від батьків

прагнення до незалежності

відмова від опіки, звичних норм

жага до самостійності

ПРОЯВИ КРИЗИ:

негативізм

впертість

непослух

істерики

протестна поведінка

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

уникнення гіперопіки та авторитаризму

бути послідовними

заохочувати самостійність дитини

шукати компроміси через креативне переключення уваги

акцентуація уваги на сильних сторонах та успіхах дитини

КРИЗА ШКІЛЬНОГО ВІКУ

6 - 8 років

ПРИЧИНИ:

зміна виду провідної діяльності (з ігрової до навчальної)

усвідомлення та освоєння нової соціальної ролі – «учень», «учениця»

розширення меж соціалізації дитини

оціночне ставлення до своєї особистості

ПРОЯВИ КРИЗИ:

негативізм

надмірна зарозумілість

неадекватна самооцінка

підвищена конфліктність

розширення кордонів своїх прав та можливостей

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

приймати «дорослість» дитини

зміцнювати віру дитини в свої сили

надавати особистий позитивний приклад сприймання реальності

підтримувати тісний емоційний контакт з дитиною

наділяти обов’язками в межах можливостей дитини

КРИЗА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

12 - 14 років

ПРИЧИНИ:

гормональна перебудова організму

прискорення темпів фізичного росту та розвитку

усвідомлення статевої приналежності та сексуальності

пошуки себе

необхідність самоствердження

ПРОЯВИ КРИЗИ:

підвищена емоційна збудливість

нестриманість поведінки

агресивність

байдужість та емоційна «холодність»

швидка зміна настрою

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

розмовляти з підлітком як з дорослим, уникаючи шантажу та нотацій

шукати баланс між свободою та контролем

уникати нав’язливості думок та оціночного ставлення

пропонувати підтримку

ставитися з розумінням та терплячістю

Вікові кризи необхідні й неминучі. Через них проходить кожен з нас, тільки терміни їх настання у кожного свої. Важливо пам'ятати, що діти вчаться тому, що бачать, а не тому, чому їх вчать. І в першу чергу дитина відтворює життєві принципи і норми поведінки людей, які мають найбільший для них авторитет - своїх батьків. Тому, якщо ми хочемо, щоб наші діти були зібраними, врівноваженими, талановитими, успішними - БУДЬМО ТАКИМИ Й МИ, і вони обов'язково цього навчаться у нас

Тетяна Павлюк

Майстерня дитячої психології